Хтось тобі сказав, що за фен-шуєм
Світу пасуватиме червоний декор.
Що ж, давай чужі традиції вшануєм
Та сплетемо в цім кольорі узор.
У мене ось герань на підвіконні.
А ти що можеш запропонувати?
І ти, набравши магії повні долоні,
Освітлення забажала фарбувати.
Та, не погодилось сонечко мінятись,
А місяць срібло віддати не захтів,
То ж довелось на гіллячко чіпляти
Лампочки яскраво-червоних кольорів.
Тенденції сучасні ти не сприймаєш,
Лофт чи модерн тобі не до смаку,
Тому на кожну лампочку чіпляєш
Яскравий (з шовку чи паперу) абажур.
А вітерцю з ним так цікаво грати,
Той абажур тріпоче й мерехтить.
Заборони йому красу оцю зривати,
Хай довше кожна лампочка горить!
Та все ж таки грайливий той непослух
Цікаву іграшку у спокої не полишає.
До дерева він повертає знову й знову:
День-два — і абажуру зовсім немає.
І ось уже місцями згасло світло,
Лише пусті патрони бачу на гілках.
Дзвіночки, кажеш? Мені краще видно.
Фен-шуй наш, схоже, потерпає крах.
Щоденно додаєш ти лампочки нові,
І абажурами їх знову прикрашаєш,
Яскравим як раніше вже не буде світ:
І там, і тут наче вогонь душі згасає.
Мені ти кажеш не втрачать надію:
Розбите склеїш, а тут не все розбито.
Гаразд, попри зневіру я тобі повірю
І на плафони червонасті буду чекати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950381
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2022
автор: Яніта Владович