Як шалені драмопліти,
Павутиння із думок.
Дописами книг згоріти
Наче в себе жмуть клинок.
Їм би плакать, горе, зрада
Нещасливі чуть пісні
Їх сльозина, як принада
Нот останніх у труні.
В правди ціль високоточна -
Вразити у гостру біль.
Куля, як жага порочна
Вжалить, наче божевіль.
Покоління хором виє
Стогне, жалістю тремтить.
Хто ж їм щастя те відкриє,
Хоч на хвильку, хоч на мить.
Може їм не знать гараздів,
Радості, блаженства сил.
Розгребли вагон маразмів
Щастя, певно, стерлось в пил.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2022
автор: Анна Зозулька