Катерина Калитко. Вырубали Иордань…

Вырубали  Иордань  –
и  купался  один  кузнец
изо  всего  местечка,  погружался  и  фыркал,
будто  подражая  коням,  которых  к  нему  приводили
поправлять  подковы.
Потом  расходились,  немного  погомонив.
Женщины  прятали  ладони  в  рукава,  мужчины  поправляли
башлыки,  портупеи,  нащупывали  оружие  на  боку.  
Крест,  политый  свекольным  квасом,  краснел  и  тревожил,
погружался  в  сумерки,  словно  забирая  с  собой
память  о  муках.
Никакой  зимней  воде
не  удавалось  их  облущить  до  конца,  как  отлежавшиеся  луковицы.
Были  как  дети.  Всегда  оставалось  беспокойство,
готовность  отстреливаться,  всё  поджигать  и  сбегать  в  лес,
есть  снег,  им  же  вытирать  разбитое  лицо,
выкапываться  изо  рвов,  забросанных  еловыми  лапами,
вслепую  идти  к  теплу  ближней  конюшни,
заниматься  любовью  целую  ночь,
преодолевая  смертельную  усталость,
ведь  кто  его  знает,  что  завтра.

Гордань,  –  повторяли  местные  за  святым  отцом.
Гордань.
Немного  гортань,
и  немного  гордость.
Вещи,  без  которых
голосовой  аппарат  невозможен.

(Перевод  с  украинского)

++++++++++++++++++++

*  *  *

Вирубували  Йордань  –  
і  купався  лише  коваль
з  усього  містечка,  занурювався  і  форкав,
ніби  наслідуючи  коней,  яких  до  нього  приводили
поправляти  підкови.
Потім  розходилися,  трохи  погомонівши.
Жінки  ховали  долоні  в  рукави,  чоловіки  поправляли
башлики  й  портупеї,  намацували  зброю  при  боці.
Хрест,  буряковим  квасом  политий,  червонів  і  тривожив,
занурювався  у  сутінки,  мов  забирав  із  собою
пам'ять  про  муки.
Жодній  зимній  воді
не  вдавалося  їх  облущити  до  кінця,  як  вилежані  цибулини.
Були  як  діти.  Завжди  лишався  неспокій,
готовність  відстрілюватися,  все  підпалити  й  втекти  до  лісу,
їсти  сніг  і  ним  же  втирати  розбите  лице,
розкопуватися  з  ровів,  закиданих  ялиновими  лапами,
наосліп  іти  до  тепла  поближньої  стайні,
кохатися  цілу  ніч,  долаючи  смертну  втому,
бо  хто  його  зна,  що  завтра.

Гордань,  –  повторювали  місцеві  за  панотцем.
Гордань.
Трохи  гортань,  
а  трохи  гордість.
Речі,  без  яких
голосовий  апарат  неможливий.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950265
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 11.06.2022
автор: Станислав Бельский