Я щодня тобі з часом і словом торбину офірую.
Хоч фізично не можу торкнутись твоєї щоки,
Та в уяві – ти поруч, я чую тепло твоє шкірою,
Твої хвилі сердечні, твій запал і тремор руки.
Почуттів, що з душі йдуть моєї у простір, не стримую
І прошу Бога, щоб лив олію він до каганця
Твого тіла і духу, горіння в них ревно підтримував.
Щоб ти довго світив, гімн життю доспівав до кінця!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950143
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2022
автор: Крилата (Любов Пікас)