[i]Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила,
та сила знову розцвіла!
[b]Павло Тичина[/b][i][/i][/i]
[i][b][color="#8a0753"]Це ж треба так
було нам “подружитись”,
щоб “дружба” дибом канула в війну,
не давши полю бавитися житом,
чим кровно, в смерть образила весну!
Чи, може, ми із різних книг учились
й черпали досвід для життя не там?..
Віддався ти чужим думкам на милість,
а я досяг життєвих істин сам.
Та в мене був іще пророк - філософ:
Сковорода бродив серед людей
та ревно вік нанизував на посох
народну мудрість звичаїв, ідей.
А ти довірився отим писакам,
які брехали ницо при дворі
царю в догоду. Й не за власним смАком
несли в народ неправди прапори.
Це ж треба, рашо,
вкрай так докотитись,
щоб нищити жінок і малюків?!.
Нехай замруть твої в утробі діти!
Задля безпеки на віки віків...
Розквітне з часом,
вірю, Правди сила,
яка для нас святинею була!
На часі в нас: "...яка чума косила,
та сила знову розцвіла!”[/color][/b]
[/i]
10.06.2022
__________
*"У піку" горезвісній статті путіна про "Один народ".
Ілюстрація з інтернету, на думку автора,
яскраво метафоризує "братерсську дружбу"
раші і України, що прагне в Європу.
І не тільки собі, але й тонкорунним.!.
[/i]
© Олекса Удайко(передрук зі СТИХИ.РУ)
© Copyright: Олекса Удайко, 2022
Свидетельство о публикации №122061000398
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2022
автор: Олекса Удайко