Ви зупиніть планету, я зійду...
Зріває дах в суцільній круговерті:
У пеклі війн, негод, підступній смерті,
У дикім, підлім прояві, бреду...
Ви зупиніть!.. Нам досить "насолод"
Із браку розуму недавніх наших "браттів"!
Наразі лише кров'ю та багаттям
Ми позмиваєм пекло стиглих вод
Тієї темряви, невіри і блюзнірства!
Ми не забудемо ніколи ваші звірства
На рідних землях! Вже достатньо вам пригод!..
Ви зупиніть планету! Я не з вами!
Весь світ, як виявляється, роками
Просочений підступним каяттям:
Всі милі, миролюбні... Годі вам!
Тремтіння - то не привід відсіч дати!
За вами ваші діти, батько й мати!..
Ви зупиніть планету, чи до дії!
Невже гроша не варті ваші мрії?
Чи в попелі надієтесь зібрати
Свої колишні всі життя та хати?
Зав'язли у хваленому достатку
Й забули щодо пеклу протидії...
Ви зупиніть планету, я зійду...
Зріває дах в суцільній круговерті...
Вам не набридли ваших рідних смерті?..
Як ні - спиніть планету, я іду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949997
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2022
автор: Володимир Науменко