Любиш, кажучи: "Не можу".
Віриш, кажучи: "Брешу".
Чому ж тоді не маєш змоги
Кинуть все, бо я прошу?
Знаю, правда заважає.
Мені без неї...ну ніяк.
Хочеш, я її сховаю?
Лише скажи. Чи дай хоч знак!
А хочеш, будемо мовчати -
Нехай це слуха телефон.
Мовчки зможемо кричати,
Наче бачим грізний сон!
А потім? Я тебе зустріну...
І просто тихо підійду.
Промовлю знов пекельну правду -
Так буде краще, ніж збрешу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949879
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2022
автор: Тетяна Білогай