Маленьке затишне кафе,
Стоїть самотнє край села.
Вдень рідко хтось сюди зайде
У літню пору, бо жнива.
Хазяйнуватий тут господар,
Лаштує затишок старанно.
Свіженький завжди тут товар,
Усе у нього бездоганно:
Пахучі свіжі скатертини,
Квітки на кожному столі.
Красива ще нова картина:
Летить десь зграя журавлів.
Присіла й я попити чаю,
Тут прохолода обняла.
Я це все добре пам"ятаю,
У голові все кружеля.
Один тут стіл упав у око,
Фужер з невипитим вином,
А поряд квітка одинока,
І золотий блищить кулон.
Сидить красивий тут хлопчина,
Весь час все дивиться в вікно.
Якась була у тім причина,
Чому не випив він вино?
В фужері краплі розгулялись,
Краплина краплю здоганя.
Але мені чомусь здавалось,
Що він сидить отут щодня.
Когось чекає з нетерпінням,
В очах надія, частий погляд,
А на лиці усе ж сумління.
(Й мене торкнула ця тривога).
Когось чекав, хотів побачить,
Так жаль - йому не повезло.
Але за це він їй пробачить,
Чекати буде все одно..
Прив"яла квітка непомітно,
А він все дивиться в вікно.
Чомусь мені так стало сумно.
О, як було це все давно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949848
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2022
автор: Н-А-Д-І-Я