Молитись, ні не буду, бо в Бога я зневірив,
А по великому рахунку, я зовсім у таке не вірив,
А так собі, як звичай взяв хилитись,
Бува що страх місцями нападав, то починав як всі, молитись.
Нема тебе Господь, ні в Небі, і не на Землі,
Як би ти був, то ми б не опинились в оцій страшній імлі .
Як би ти був то Справедливість, Мир, Людей оберігав,
Тоді біди такої як оця ніхто б не взнав.
Як би ти був, орди б зухвалої, цинічної не було,
І цей рашизм та путінизм з землі як вітром здуло.
Отож, тебе нема, а може ти Господь, помер,
Чи може десь сховався, де ти є тепер???
Літаєш на “калібрі”, може що від Кучми в “хашці”?
Чи у кремлі засів, чи то заліз від страху, чи то спʼяну в хащі?
То ти тоді не Бог, а сатана і вбивця.
І я тобі не зобовʼязаний молиться.
© В. Небайдужий. 2022 рік. М. Київ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2022
автор: Небайдужий