У тобі так багато секретів,
так багато прихованих ран.
Мов у джунглях - тримаю мачете,
пробираясь крізь плеті ліан.
Я знайду тую стежку скелетів,
що померли, шукаючи скарб.
Я також буду в кроці до смерті,
та тримаюсь за витримку й гарт.
В тім занедбанім храмі Цирцеї,
з Одіссеї гомерівських рук,
я шукатиму тво́ї ідеї,
тво́го серця шукатиму стук.
Я знайду те що ти приховала.
Не вбивай тую віру в мені,
яку ти ці роки сповідала,
і в яку я повірив тоді.
Та якщо ти накажеш спинитись -
я забуду весь пройдений шлях.
Правда, там, де стою, і залишусь,
бо забуду й дорогу назад.
04.06.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2022
автор: Макс Дрозд