Слова тут знов безсилі.
Безвладний час.
Лиш виділи курсивом
мене й тебе, ну, себто,[i] нас.[/i]
Ми стоїмо серед вогню,
собі не "гам", і іншим не віддам.
Так боляче тебе одну
залишити з цим світом сам на сам.
І безкінечна ніби ніч,
й зірки на небосхилі плачуть.
Ми лежимо, та долілиць:
там розриваються припаси.
Чи встанемо ми з-під вогню?
Хто зна, хто зна, хто зна...
Так палко я тебе люблю,
та не вип'ю до дна.
23.03.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2022
автор: Макс Дрозд