Простір і час! Зараз я бачу, що дійсно їх розумію,
Що розумію, коли валяюся на траві,
Що розумію, коли самотній лежу в своєму ліжку,
І коли гуляю на березі під згасаючими ранковими зорями.
Мої зв'язки й обов'язки зникають, мої лікті впираються в морські западини,
я йду по краю гірських хребтів, мої долоні розгороджують континенти,
Я починаю задумане мною.
Від міських чотирикутних будинків - до рублених хатин, заселених лісорубами,
По узбіччю великих доріг, уздовж сухих балок і русел річок,
Прополювати свої грядки цибулі чи поливати грядки моркви й пастернаку,
Обпікаючи щиколотки розпеченим піском, тягти свій човен вниз по обмілілій річці,
Де кугуар крадеться тут і там над самою головою, де самець нападає на мисливця,
Де гримуча змія гріє на камені розімліле тіло, де видра поїдає рибу,
Де алігатор, покритий твердими пластинами, спить в заболоченій протоці,
Де шукає корінців чи меду чорний ведмідь, де бобри збурюють намул
своїми весловидними хвостами;
Над вирощеною цукровою тростиною, над жовтим цвітом плантацій бавовни,
над рисом в його низьких залитих водою чеках,
Над гостроверхими будинками фермерів з округлостями навозних куч
і стрункими ринвами водостоків,
Над західною хурмою, над довголистою кукурудзою, над ніжним
блакитним цвітом льону,
Над білою і бурою гречкою, там я дзижчу і гуду з усіма,
Над засмаглою зеленню жита, коли воно хвилюється і темніє від вітру;
Збиратися на гори, обережно підтягуючись вгору, чіпляючись
за низько звисаючі гілки,
Йти стежкою, протоптаною в травах, і пробиватися крізь наїжачене листя,
Де посвист перепілки серед лісів і полів пшениці,
Де в липні літають вечорами кажани, де великий золотий жук (1) падає в пітьмі,
Де джерело пробивається з-під коренів старого дерева і біжить на луг,
Де стоять корови і відганяють мух здригаючись, тремтячи своєю шкірою,
Де кухня завішена марлею, де камін з чавунною решіткою, де з крокв
фестонами спадає павутина;
Де гримлять удари молота, де обертаються циліндри друкарської машини,
Де в людини під її ребрам, рвучись від болю, б'ється серце,
Де грушовидний аеростат пливе вгорі (я сам пливу у ньому
й спокійно дивлюся вниз,)
Де рухається самохідний віз мов на аркані, де в теплих камерах
блідо-зелені яйця засипані піском,
Де мати-кит пливе з своїм дитям й ніколи його не покидає,
Де тягне за собою пароплав шлейф диму,
Де чорним осколком розсікає воду плавник акули,
Де напівобвуглений бриг несе незнана течія,
Де обростає черепашками його зітліла палуба, де мертвяки гниють внизу;
Де прапор з полинялими зірками проносять на чолі полків,
Що наближаються до видовженого острова Манхеттена,
Під Ніагарою, де водопад немов вуаллю закриває моє обличчя,
Біля порогу, біля колоди з міцного дерева на вулиці,
На іподромі чи насолоджуючись пікніком чи джигою чи добре граючи в бейсбол,
На парубоцькій вечірці з сороміцькими дотепами, іронічними вільностями,
танцями на бику(2), пиятикою, реготом,
Перевіряти біля яблучного преса солодкість темного сусла, смокчучи
сік крізь соломинку,
Хотіти на чистці яблук цілувати кожен знайдений мною рум'яний фрукт,
На зібраннях, в пляжному товаристві, зустрічах з друзями, на спільній
чистці кукурудзи, спорудженні гуртом будинку для сусіда;
Де звучить дивовижне дзюрчання, квохтання, крики і плачі птаха-пересмішника,
Де ожеред сіна стоїть біля хліва, де розсипані сухі стебла, де племінна корова
чекає в сараї,
Де бугай успішно робить свою чоловічу роботу, де жеребець з кобилою,
де півень топче курку,
Де телиці пасуться, де гуси хапають свій корм короткими ривками,
Де вечірні тіні тягнуться в безмежну, навіваючу сум прерію,
Де розповзаються стада бізонів заповнюючи квадратні милі повсюди,
Де виблискують колібрі, де багатолітні лебеді вигинають і повертають шиї,
Де срібляста чайка носиться вздовж берега, де вона сміється своїм сміхом,
схожим на людський сміх,
Де бджолині вулики поставлені в ряд на сірому помості в саду, наполовину
сховані високими бур'янами,
Де куріпки з обідком на шиї всілися на ночівлю кружком головами назовні,
Де похоронні дроги заїзджають під арку цвинтарних воріт,
Де взимку вовки виють серед снігових заметів і скрижанілих дерев,
Де жовтоголова кваква ходить по краю болота вночі і поїдає дрібних рачків,
Де сплески плавців і пірнальників охолоджують полуденну спеку,
Де зелений коник грає на своїй монохромній сопілці під горіховим деревом
біля криниці,
Через баштан і поле огірків зі сріблястим листям, через солончак чи апельсиновий сад
чи мимо конічних ялин,
Через спортивний зал, через салон з портьєрами, через офіс і мерію;
Я радію рідним і радію чужинцям, радію новому і старому,
Радію звичайній жінці так само як і красуні,
Радію квакерші (3), коли вона знімає свій капорі і мелодійно говорить,
Радію хоровим співам у побіленій церкві,
Радію натхненній мові схвильованого проповідника-методиста, старанно
переконуючого християнське зібрання;
Розглядаю цілісінький ранок вітрини Бродвея, приплюснувши кінчик свого носа
до товстого дзеркального скла,
Того ж дня блукаю до вечора задерши своє обличчя до хмар чи опустивши вниз по провулку
чи вздовж берега,
Мої права і ліва рука обіймають по обидва боки двох друзів, а я посередині;
Додому приходжу з зухвалим дикуном, (він приїде услід за мною, коли закінчиться день,)
Далеко від людських осель вивчати сліди тварин або відбитки мокасинів,
Біля лікарняного ліжка подавати лимонад пацієнту в гарячці,
Наблизитися до трупа в труні, коли все стихне, роздивитися його при свічці;
Побувати в кожному порту з товарами і пригодами,
Поспішати в нинішньому натовпі, нетерплячому і ненадійному, як всякий,
Розлючений тим, кого ненавиджу, готовий в шаленстві його зарізати,
Опівночі на самоті на задньому дворі мої думки біжать далеко від мене,
Гуляти на древніх пагорбах Іудеї поряд з прекрасним милосердним Богом,
Мчати крізь простір, мчати в небі серед зірок,
Мчати мимо семи планет і широкого кільця діаметром вісімдесят тисяч миль,
Мчати крізь метеоритні хвости, розкидати вогненні кулі, як інші,
Нести юний півмісяць, який в своїй утробі несе свою круглу маму,
Штурмувати, насолоджуватися, планувати, кохати, застерігати,
Підтримувати і наповнювати, з'являтися і зникати,
Ступати вдень і вночі такими дорогами.
Я навідуюся в сади планети і дивлюся на плоди,
Я дивлюся на квінтільйони стиглих і дивлюся на квінтільйони зелених
Я здійснюю такі польоти над течіями і насичую душу,
Мій курс пролягає глибше, ніж досягає лот.
Я поєдную в собі матеріальне і духовне,
Жодна сторожа не здатна мене втримати, жоден закон мені не завадить.
Я лише ненадовго ставлю на якір свій корабель,
Мої посланці відправляються вдаль і повертаються до мене.
Я йду полювати на полярних пушних звірів і тюленів, перестрибую розщілини
з палицею з гострим гаком, чіпляючись за уламки, крихкі й блакитні.
Я забираюся на ніс корабля,
Пізно вночі я займаю своє місце на марсовій площадці,
Ми пливемо арктичним морем, в ньому цілком достатньо світла,
Завдяки чистому повітрю, мене оточує дивовижна краса,
Гігантські крижані масиви пливуть мимо мене і я пливу мимо них,
у всіх напрямках рівнинний пейзаж,
Білі вершини гір показуються вдалині, я направляю свою фнтазію до них,
Ми наближаємося до якогось грандіозного поля битви, в яку ми скоро вступимо,
Ми минаємо сторожові пости великого табору, ми ступаємо безшумно і обережно,
Або ми входимо на околиці великого і зруйнованого міста,
Руйнування і запустіння архітектури більші, ніж у всіх існуючих містах на землі.
Я найманець, я стаю табором, запаливши сторожові вогні,
Я викидаю з ліжка нареченого і сам залишаюся з нареченою,
Я всю ніч притискаю її до моїх стегон і губ.
Мій голос це голос дружини, голосіння біля перил сходів,
Принесли тіло чоловіка, мокрого і утопленого.
Я розумію велич сердець героїв,
Мужність нинішнього часу і всіх часів,
Капітан бачить юрму людей і дрейфуючий гинучий пароплав, і Смерть
слідує за ним всюди в шторм,
Як він неухильно слідує за ним, не відступаючи ні на дюйм, і зберігає
вірність вдень і вночі,
І пише крейдою великими літерами на дошці, Тримайтеся, ми вас не покинемо;
Як він йшов за ними і змінював курс три дні і не відставав,
Як він нарешті врятував безпорадних людей,
Як дивилися виснажені жінки в обвислому одязі, коли відпливали геть
від приготованої для них могили,
Яке мовчання дітей з постарілими обличчями і врятованих хворих,
і колюча щетина неголених чоловіків;
Я все це вбираю, воно мені до смаку, це мені дуже подобається, це стає моїм,
Я людина, я страждав, я був там.
Пристрасть і незворушність мучеників,
Стара мати, засуджена як відьма до спалення
сухими дровами, її діти дивляться на неї,
Переслідуваний раб, знесилений погонею, спітнілий, схилився на паркан, задихаючись,
Судома пронизує гострим болем його ноги і шию, несуть смерть картеч і кулі,
Все це я, мої відчуття.
Це я переслідуваний раб, це я здригаюся від укусів собак,
Пекло і відчай обрушилися на мене, стріляють і стріляють снайпери,
Я чіпляюся за кілки паркану, моя кров стікає і спікається з брудом на моїй шкірі,
Я падаю на траву і щебінь,
Вершники пришпорюють своїх задкуючих коней, тягнуть ближче,
Знущаються з моїх оглухлих вух і жорстоко б'ють мене гарапником по голові.
Страждання стає одним з моїх убрань,
Я не розпитую у пораненого, що він відчуває, я сам стаю пораненим,
Мій біль викликає злість до себе, коли я спираюся на ціпок і спостерігаю.
Я пожежник з розчавленою грудною кліткою,
Обрушена стіна поховала мене під своїми уламками,
Я вдихаю вогонь і дим, я чую, як криком кричать мої товариші,
Я чую віддалений стук їхніх багрів і лопат,
Вони відтягують балки, вони обережно піднімають мене.
Я лежу під нічним вітром в моїй червоній формі, це задля мене всеохоплююча тиша,
Ніщо не причиняє болю, я лежу змучений, але не такий вже й нещасний,
Бліді і прекрасні обличчя навколо мене, вони зняли з голів пожежні каски,
Люди, які опустилися на коліна, зникають зі світлом ліхтарів.
Далекі і померлі оживають,
Вони, як годинник, одночасно показують і вимірюють час, я сам є годинником.
Я старий артилерист, я розповідаю як артилерія обстрілювала мій форт,
Я там знову.
Знову тривалий гуркіт барабанів,
Знову обстріл з гармат і мінометів,
Знову в моїх сторожких вухах зустрічна канонада.
Я учасник, я бачу і чую все,
Ридання, прокляття, рев, радісні крики при влучних пострілах,
Санітарний фургон повільно проїздить, залишаючи за собою червоні краплі,
Робітники знаходять руйнування, роблять невідкладний ремонт,
В пробоїну даху падає граната, віялоподібний вибух,
Шум падаючих зверху кінцівок, голів, каменю, дерева, заліза.
Знову хрипіння на губах мого вмираючого генерала, він сердито махає своєю рукою,
Він втягує повітря зі згустками крові Не думайте про мене - думайте - укріплення позицій.
[i](1) Золотий жук або жук золота черепаха (Charidotella sexpunctata) - неймовірної краси дивовижний витвір природи. Живе тільки в Північній Америці. Довжина 5 - 7 мм. Прозорий панцир наповнений рідиною. Через клапани жук регулює кількість і склад рідини і може змінювати своє забарвлення. Золотий, червоний, зелений, але незмінно яскравий і блискучий, як виріб з дорогоцінного каменю. В разі небезпеки падає на землю і губиться в траві. У мертвого жука висихає рідина в панцирі і він стає безбарвним.
(2) Танець на механічному бику - поширена розвага ковбоїв[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sgYNUXb4IEo[/youtube]
(3) Ква́кери (офіційна назва Релігійна Спілка Друзів, початкова назва Християнська Спілка Друзів Внутрішнього Світла) - протестантська конфесія у християнстві, відома запереченням насилля у будь-якій формі, а також широкою соціальною діяльністю, спрямованою на утвердження у суспільстві ідеалів гуманізму та пацифізму. Заснував цю течію Джордж Фокс у 1652 році.
[/i]
[b]Walt Withman 33. SONG OF MYSELF[/b]
Space and Time! now I see it is true, what I guess'd at,
What I guess'd when I loaf'd on the grass,
What I guess'd while I lay alone in my bed,
And again as I walk'd the beach under the paling stars of the morning.
My ties and ballasts leave me, my elbows rest in sea-gaps,
I skirt sierras, my palms cover continents,
I am afoot with my vision.
By the city's quadrangular houses—in log huts, camping with lumber-men,
Along the ruts of the turnpike, along the dry gulch and rivulet bed,
Weeding my onion-patch or hosing rows of carrots and parsnips,
crossing savannas, trailing in forests,
Prospecting, gold-digging, girdling the trees of a new purchase,
Scorch'd ankle-deep by the hot sand, hauling my boat down the
shallow river,
Where the panther walks to and fro on a limb overhead, where the
buck turns furiously at the hunter,
Where the rattlesnake suns his flabby length on a rock, where the
otter is feeding on fish,
Where the alligator in his tough pimples sleeps by the bayou,
Where the black bear is searching for roots or honey, where the
beaver pats the mud with his paddle-shaped tall;
Over the growing sugar, over the yellow-flower'd cotton plant, over
the rice in its low moist field,
Over the sharp-peak'd farm house, with its scallop'd scum and
slender shoots from the gutters,
Over the western persimmon, over the long-leav'd corn, over the
delicate blue-flower flax,
Over the white and brown buckwheat, a hummer and buzzer there with
the rest,
Over the dusky green of the rye as it ripples and shades in the breeze;
Scaling mountains, pulling myself cautiously up, holding on by low
scragged limbs,
Walking the path worn in the grass and beat through the leaves of the brush,
Where the quail is whistling betwixt the woods and the wheat-lot,
Where the bat flies in the Seventh-month eve, where the great
goldbug drops through the dark,
Where the brook puts out of the roots of the old tree and flows to
the meadow,
Where cattle stand and shake away flies with the tremulous
shuddering of their hides,
Where the cheese-cloth hangs in the kitchen, where andirons straddle
the hearth-slab, where cobwebs fall in festoons from the rafters;
Where trip-hammers crash, where the press is whirling its cylinders,
Wherever the human heart beats with terrible throes under its ribs,
Where the pear-shaped balloon is floating aloft, (floating in it
myself and looking composedly down,)
Where the life-car is drawn on the slip-noose, where the heat
hatches pale-green eggs in the dented sand,
Where the she-whale swims with her calf and never forsakes it,
Where the steam-ship trails hind-ways its long pennant of smoke,
Where the fin of the shark cuts like a black chip out of the water,
Where the half-burn'd brig is riding on unknown currents,
Where shells grow to her slimy deck, where the dead are corrupting below;
Where the dense-starr'd flag is borne at the head of the regiments,
Approaching Manhattan up by the long-stretching island,
Under Niagara, the cataract falling like a veil over my countenance,
Upon a door-step, upon the horse-block of hard wood outside,
Upon the race-course, or enjoying picnics or jigs or a good game of
base-ball,
At he-festivals, with blackguard gibes, ironical license,
bull-dances, drinking, laughter,
At the cider-mill tasting the sweets of the brown mash, sucking the
juice through a straw,
At apple-peelings wanting kisses for all the red fruit I find,
At musters, beach-parties, friendly bees, huskings, house-raisings;
Where the mocking-bird sounds his delicious gurgles, cackles,
screams, weeps,
Where the hay-rick stands in the barn-yard, where the dry-stalks are
scatter'd, where the brood-cow waits in the hovel,
Where the bull advances to do his masculine work, where the stud to
the mare, where the *** is treading the hen,
Where the heifers browse, where geese nip their food with short jerks,
Where sun-down shadows lengthen over the limitless and lonesome prairie,
Where herds of buffalo make a crawling spread of the square miles
far and near,
Where the humming-bird shimmers, where the neck of the long-lived
swan is curving and winding,
Where the laughing-gull scoots by the shore, where she laughs her
near-human laugh,
Where bee-hives range on a gray bench in the garden half hid by the
high weeds,
Where band-neck'd partridges roost in a ring on the ground with
their heads out,
Where burial coaches enter the arch'd gates of a cemetery,
Where winter wolves bark amid wastes of snow and icicled trees,
Where the yellow-crown'd heron comes to the edge of the marsh at
night and feeds upon small crabs,
Where the splash of swimmers and divers cools the warm noon,
Where the katy-did works her chromatic reed on the walnut-tree over
the well,
Through patches of citrons and cucumbers with silver-wired leaves,
Through the salt-lick or orange glade, or under conical firs,
Through the gymnasium, through the curtain'd saloon, through the
office or public hall;
Pleas'd with the native and pleas'd with the foreign, pleas'd with
the new and old,
Pleas'd with the homely woman as well as the handsome,
Pleas'd with the quakeress as she puts off her bonnet and talks melodiously,
Pleas'd with the tune of the choir of the whitewash'd church,
Pleas'd with the earnest words of the sweating Methodist preacher,
impress'd seriously at the camp-meeting;
Looking in at the shop-windows of Broadway the whole forenoon,
flatting the flesh of my nose on the thick plate glass,
Wandering the same afternoon with my face turn'd up to the clouds,
or down a lane or along the beach,
My right and left arms round the sides of two friends, and I in the middle;
Coming home with the silent and dark-cheek'd bush-boy, (behind me
he rides at the drape of the day,)
Far from the settlements studying the print of animals' feet, or the
moccasin print,
By the cot in the hospital reaching lemonade to a feverish patient,
Nigh the coffin'd corpse when all is still, examining with a candle;
Voyaging to every port to dicker and adventure,
Hurrying with the modern crowd as eager and fickle as any,
Hot toward one I hate, ready in my madness to knife him,
Solitary at midnight in my back yard, my thoughts gone from me a long while,
Walking the old hills of Judaea with the beautiful gentle God by my side,
Speeding through space, speeding through heaven and the stars,
Speeding amid the seven satellites and the broad ring, and the
diameter of eighty thousand miles,
Speeding with tail'd meteors, throwing fire-balls like the rest,
Carrying the crescent child that carries its own full mother in its belly,
Storming, enjoying, planning, loving, cautioning,
Backing and filling, appearing and disappearing,
I tread day and night such roads.
I visit the orchards of spheres and look at the product,
And look at quintillions ripen'd and look at quintillions green.
I fly those flights of a fluid and swallowing soul,
My course runs below the soundings of plummets.
I help myself to material and immaterial,
No guard can shut me off, no law prevent me.
I anchor my ship for a little while only,
My messengers continually cruise away or bring their returns to me.
I go hunting polar furs and the seal, leaping chasms with a
pike-pointed staff, clinging to topples of brittle and blue.
I ascend to the foretruck,
I take my place late at night in the crow's-nest,
We sail the arctic sea, it is plenty light enough,
Through the clear atmosphere I stretch around on the wonderful beauty,
The enormous masses of ice pass me and I pass them, the scenery is
plain in all directions,
The white-topt mountains show in the distance, I fling out my
fancies toward them,
We are approaching some great battle-field in which we are soon to
be engaged,
We pass the colossal outposts of the encampment, we pass with still
feet and caution,
Or we are entering by the suburbs some vast and ruin'd city,
The blocks and fallen architecture more than all the living cities
of the globe.
I am a free companion, I bivouac by invading watchfires,
I turn the bridegroom out of bed and stay with the bride myself,
I tighten her all night to my thighs and lips.
My voice is the wife's voice, the screech by the rail of the stairs,
They fetch my man's body up dripping and drown'd.
I understand the large hearts of heroes,
The courage of present times and all times,
How the skipper saw the crowded and rudderless wreck of the
steamship, and Death chasing it up and down the storm,
How he knuckled tight and gave not back an inch, and was faithful of
days and faithful of nights,
And chalk'd in large letters on a board, Be of good cheer, we will
not desert you;
How he follow'd with them and tack'd with them three days and
would not give it up,
How he saved the drifting company at last,
How the lank loose-gown'd women look'd when boated from the
side of their prepared graves,
How the silent old-faced infants and the lifted sick, and the
sharp-lipp'd unshaved men;
All this I swallow, it tastes good, I like it well, it becomes mine,
I am the man, I suffer'd, I was there.
The disdain and calmness of martyrs,
The mother of old, condemn'd for a witch, burnt with dry wood, her
children gazing on,
The hounded slave that flags in the race, leans by the fence,
blowing, cover'd with sweat,
The twinges that sting like needles his legs and neck, the murderous
buckshot and the bullets,
All these I feel or am.
I am the hounded slave, I wince at the bite of the dogs,
Hell and despair are upon me, crack and again crack the marksmen,
I clutch the rails of the fence, my gore dribs, thinn'd with the
ooze of my skin,
I fall on the weeds and stones,
The riders spur their unwilling horses, haul close,
Taunt my dizzy ears and beat me violently over the head with whip-stocks.
Agonies are one of my changes of garments,
I do not ask the wounded person how he feels, I myself become the
wounded person,
My hurts turn livid upon me as I lean on a cane and observe.
I am the mash'd fireman with breast-bone broken,
Tumbling walls buried me in their debris,
Heat and smoke I inspired, I heard the yelling shouts of my comrades,
I heard the distant click of their picks and shovels,
They have clear'd the beams away, they tenderly lift me forth.
I lie in the night air in my red shirt, the pervading hush is for my sake,
Painless after all I lie exhausted but not so unhappy,
White and beautiful are the faces around me, the heads are bared
of their fire-caps,
The kneeling crowd fades with the light of the torches.
Distant and dead resuscitate,
They show as the dial or move as the hands of me, I am the clock myself.
I am an old artillerist, I tell of my fort's bombardment,
I am there again.
Again the long roll of the drummers,
Again the attacking cannon, mortars,
Again to my listening ears the cannon responsive.
I take part, I see and hear the whole,
The cries, curses, roar, the plaudits for well-aim'd shots,
The ambulanza slowly passing trailing its red drip,
Workmen searching after damages, making indispensable repairs,
The fall of grenades through the rent roof, the fan-shaped explosion,
The whizz of limbs, heads, stone, wood, iron, high in the air.
Again gurgles the mouth of my dying general, he furiously waves
with his hand,
He gasps through the clot Mind not me—mind—the entrenchments.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949223
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2022
автор: Зоя Бідило