Втрачаю натхнення, в душі пустота,
Думок марних у мене занадто.
Карбую слова й у вірші спліта,
Та не певен, чи це чогось варте.
Час од часу ледве стримую злість,
А інколи хочеться вити:
Лиха навколо, що не вистачить сліз,
Не знаю, як далі з цим жити.
Повсюди уламки тисяч надій,
В зародку мрії убиті,
Як виживе людство, не розумію,
В цьому скаженому світі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2022
автор: DeViAl