Яка довга оця ніч, знову це безсоння.
Але тут не в тому річ, може, міжсезоння?
Винуваті в цім роки й дощ по підвіконню.
Ще один - єдиний крок - літо на порозі,
Ще задасть весні урок, буде це невдовзі.
У весни спитає літо: чом була холодна,
Нащо цвіла горецвітом, не було погідна?
Ці думки спадають з пліч, довго чекать зміни?
Але зараз в тому річ, як спасти країну?
І товпляться в голові думки - рій бджолиний...
Що спитати ще й у тебе: чи мене забув?
Перебрала помилки - чи тепер збагнув?
Чи не стерли все роки, дощ, чи, може, вітер,
Чи дались тобі взнаки, чи не все ще витер?
Передумаю до ранку все, що турбувало...
А в розчинене вікно, сонце заглядало...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949189
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2022
автор: Н-А-Д-І-Я