Я б так хотіла простягнути в люстерко холодного травня фіалку
до тебе,
Поки ти одягаєш броню
і стелиш свій гнів
на полі бою,
Поки світ сутулиться від затінків і, як голку,
Узбережжям доріг пряде темряву,
що чіпляється до вогню.
Аби вона розпутала вузлики ночі
і відрізала смерть
від літа,
Розкуйовдила тишу
і залила теплом
кожний мікрорайон;
Випрасувала кожний згин
і сповита моїм теплом,
Приклонилась до твоїх колін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949066
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2022
автор: Олеся Шевчук