Дивлюсь я на вбитих рашистських собак,
Не просто дивлюсь, я втішаюсь отак.
Дивлюсь я на вбитих рашистських "героїв",
На те що цей пес в Україні накоїв.
Он там лежить розірваний, а далі, той згорілий,
Дивись, чорнявий, це кавказець, а інший, посивів, чи білий?
Он ген - чеченець й бойовий бурят ,
всі в землю нашу влізти ”норовят“.
На жаль, превеликий, від смерті радію,
Це все чим я вплинути можу, чим дію.
Не просто так дивлюсь, чи споглядаю,
Я тішусь, радію та слину ковтаю.
Від скрючених пальців, зубів та обличчя,
На їх обгоріле, люблю я дивиться.
Отут, в землю цю, хробакам на обід,
Послав вас безглуздий і жадібний дід .
Не в Путіні справа, вина та на вас,
Усіх хто прийшов гвалтувати тут нас.
Ще смерті бажаю батькам їх та мамам,
І сестрам, братам і усім їхнім справам.
Отож, що шукали, знайшли то і майте,
Та в рота побільше землі набивайте.
© В. Небайдужий. 2022.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2022
автор: Небайдужий