Гуляє вітер і тече Дніпро.
Усе одно йому, біжить, не помічає.
Він бачив все. Це в нього вже було.
Його вода червоний колір знає.
А в полі зараз зеленіє хліб,
Але гірким він буде без любові.
Минає день за днем. Вже майже сотня діб
Як їжа вся гірка від моря сліз та болі.
Дивлюся в воду, як вона тече,
жене пір’їну, - чайка загубила.
А з течії ніхто вже не втече.
І ми у ній. Нас течія схопила.
Лишилось вирішити, чи піти на дно?
Мов корабель, що під час шторму здався.
Чи проти хвиль боротись все одно?
Пливти, якщо вже кораблем назвався.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2022
автор: T.I.