Над твоїм містом темрява.. Весна
Болить в вікно з прозорим би́нтом скотчу..
..На жаль, не ошукали, хто пророчив,
Що всім родже́ним - на роду - війна
І - п'ятий вершник, ворожбит, мольфар ,
Віщуючи майбутнє і минуле,
Казали , що у злидарський шпиталь
Згорнутись може все, що Храмом було..
---
Та все ж, на трішки, небо ще – твоє!
Знов встане сонце!..Хоч війна вже сталась,
І час монети відчаю кує –
Та є життя - і це уже немало..
Нарешті, може, все-таки втечи
Від безнадій , немиру - з твого міста..
От доля знову шле тобі повістку -
І скоро, мабуть, передасть ключі
У зе́млі світла, де сміється день,
Де молодіє все, колись зсивіле...
Де сяють очі, сповнені пісень,
А ти - не жертва на хресті прицілу
Наважся- зимну клямку відчини,
Злети над давнім лабіринтом вулиць,
Над ліхтарями, що в журі поснули..
Полинь в той край, де не бува війни...
До злив і квітів , хмар, птахів, зірок,
Що світло ллють крізь щедре ночі сито -
Щоб дихати, набутись, долюбити -
Допоки ще тривог не чути зойк -
Лети ! Живемо далі!
Треба - жити!
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2022
автор: Irкina