Він пахне матіоловим медком,
І піснею, що жайвір тягне в житі…
В підвалах, змерзши, снять про нього діти –
Про МИР шепоче мати до ікон…
Тварини, птахи, квіти та вода,
Безхмарне небо – на Землі все суще.
Під час війни це розумієш дужче:
Всевишній душу в кожного вкладав.
Яскраві пензлі грають у руці.
Ось різнобарв’ям поле все розбризкав.
Сокирок рій в пахучому любистку,
Ромашок суміш в нотах чебреців.
Русальний тиждень чарами тяжів:
Зачервоніло рутою на схилі,
У росянім коханні захмелілі,
Сплелися маки, на цупкій межі.
А ружа гінко тулиться до ніг –
Красу цю непорочну бережи-но:
У ріднім краї – річка, сад, стежина,
Для тебе завше справжній оберіг.
Із нагідок голівонька руда
Всміхнеться хаті, що складав твій пращур.
Мир – прийде! Україна в нас – найкраща,
Бо – саме нам! – Бог вільну душу дав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2022
автор: Білоозерянська Чайка