Я тобі нічого не скажу, щоб не схвилювати подихом волосся
А до скронь долоню прикладу і поглажу там - хвилюйся весь!
Я з тобою не заговорю, як з тобою говорили досі
На усі питання, що мовчу, промовляй мені очима теж!
Не скажу, що як пір'їнка заплила в твої глибокі води
Не втонула, а на хвилях ти мене несеш
Промовчу, що я вивчаю всю твою природу,
Катаклізми всі твої і вітри без меж.
Промовчу, що коливання всі твої мають амплітуди
Як вони мене хвилюють не признаюсь теж.
Поряд світ і він цікавий, в ньму ходять люди
У тобі від них сховаюсь, та не від пожеж.
Не скажу, що ти палаєш - я це відчуваю,
Палиш тіло, палиш серце поглядом своїм.
Як гуашево червоне сонце в захід, знаєш?
Так згораю я ночами в зареві твоїм.
Хоч катуй мене своїми ніжними вустами,
А хоч хтивим поглядом поколи мене.
Я тобі нічого не скажу в твої очі прямо
Тільки в вухо прошепочу - хай це не мине!
Авторська начитка
https://youtu.be/7ASrPWj4pdU
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2022
автор: Kлер Клер