Згадалося...
...Вишивала матінка сорочку
На біленькім чистім полотні...
Щебетали діти у куточку--
Їй всміхались очі їх ясні.
Мати своїх діток споглядала,
А у серці - тисячі надій!..
Мрії,наче ниткою сплітала,
Й вишивала їх на полотні...
Соняшники,маки і волошки,
Півники, сердечка ,зелен-цвіт...
Щебетали,гралися синочки,
Розцвітав матусин диво-світ.
Той,що у душі вона ростила,
Ніжністю полила із пісень,
МолитвАми щедро підживила,
Розцвітав квітками день у день.
Кольорами весни заясніли
На отих сорочечках малих,
Радість і любов того хотіли,
Візерунків прагнули живих.
Щоб добро і щедрість були поруч-
Мати звала долю у думках,
І для цього хрестиком власноруч
Вишивала щастя у квітках...
Діточки до матері горнулись,
Вибирали світлі ниточки...
Янголи тихесенько всміхались,
Сипали на радість зірочки,
Щоби щастя й доля засіяли,
Щоб цвіли життєві стежечки...
Боже,дай щоб мрії ці збувались!..
Вишивала мати сорочки...
#ЗБлагунСупрович
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2022
автор: Зінаїда Супрович