Твої очі мов проміння...
А в душі знов зледеніння.
Я не хочу! Я не винен!
Та вертатися повинен.
Небосхил багряним цвітом -
Повернись обличчям, світе!
Очі твої - ніби стежка,
Нею йтиму обережно.
Твої очі - синя даль,
В них і радість і печаль,
В них і щастя і любов,
Через них і бій, і кров.
Та не бачу тих очей
Сотню днів та ще й ночей...
Хоч присніться уві сні!
В самоті проходять дні.
Очі, очі, ви там живі?
Я надіюсь, ще й любимі?
Я надіюсь, не болить
Те, що в серці не дзвенить.
14.01.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948091
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2022
автор: Макс Дрозд