Ніч мовчки блукала і розсипала роси,
Заплаканого серця на згарищі дня,
Вплітаючи їх у землі розвіяні коси,
А її ноги колола холодна стерня.
Скільке ще до дна того плачу?
Коли впаде остання сльоза?
Вітер змінить лиху свою вдачу,
А у морі буття стихне гроза?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947848
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2022
автор: Вікторія Воля