Рожеве золото сакур
розлилося нині Львовом,
красою вмиваючи зранку,
щоб ми відчували знову,
де зерна, а де полова.
Запалює Київ вільний
цвітіння каштанів, як свічі.
Перлини рожеві й білі
Хрещатик сонливо лічить.
Це місто — коштовне й вічне.
Бузок — аметистові зорі —
вдивляється в небо чи в космос.
В Херсоні тихенько говорять:
«Герої очистять цей простір,
свобода розчеше нам коси».
Сяйливі тюльпани-рубіни
розкрились, як правда між нами,
бо Харків — жива Україна,
єдина, рідненька, незламна.
Ця сила відновлює храми.
Магнолії краплі збирають,
а світло підсвітить їх сріблом.
Нестримно крутий Миколаїв
ще в тиші казатиме: «Рибко,
ловися маленька й велика,
до столу із щастям і хлібом».
Постане новий Маріуполь
сяйнистим сталевим цвітінням.
Героями створений купол —
немов оберіг жовто-синій
для всіх славних міст України.
© Олена Галунець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947816
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2022
автор: Олена Галунець