Безбарвні дні, безсонні довгі ночі...
Спинився світ... Гартується, мов сталь...
Пекучий щем нестримно миє очі -
Ти мусиш жити, рідний Азовсталь!
Думки й молитви линуть звідусюди -
Людське життя не камінь, не кришталь...
Болить, що гинуть вільні, світлі люди
Й радіє кровожерливий моск@ль.
Де велич ваша, сильні люди світу?
Згуртованість, мораль, любов і жаль?
Чи люди ви, що рветесь на орбіту,
У час, як гине Маріуполь, Азовсталь?
art: Нікіта Тітов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2022
автор: Vita V-D