Темрява буде розіп'ята
Мільйонами маленьких світил,
Доля твоя зім'ята,
Струсить із себе ще пил.
Дня одного почуєш,
Знов спів солов'їв,
За яким так довго сумуєш
Серед грому боїв.
Дня одного побачиш
Знову усмішки дітей,
І від радості тихо заплачеш,
А не від болю й смертей.
Дня одного промовиш,
І замовкнуть злі голоси,
Свою іскру надії вже зловиш,
І кінець прийде нещасть полоси.
Дня одного гукнеш,
І навіть сонні прийдуть,
Руки в молінні до неба здіймеш,
І спокій дні твої віднайдуть.
Дня одного відчуєш,
Ніжний дотик роси,
І жодної миті більш не змарнуєш
У світі, де лиш два полюси.
Смерть і життя,
Вони, досі в двобої,
Та у тебе нема вороття,
Тобі лиш співати пісні нової.
Україно, ми за крок до світанку,
На лінії життя, тут, із тобою,
Сонце вже сходить серед серпанку,
Звіщаючи: час стати собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2022
автор: Вікторія Воля