От знову для людини ставлю планку.
Чому б не полюбити просто так?
Як, без умовностей, люблю собаку:
Їсть, гавкає, та в різних ми світах.
Чому суб’єкт на двох ногах і без шерсті
Сприймається, як рівний між своїх?
Полюбиш ницих, зломлених, дефектних,
Коли себе відчуєш вище них.
Мораль така. Хто любить ціле людство,
Любить себе, всіх інших, як тварин.
Такого почуття чомусь боюся.
Ніяк мій шлях не ввійде з дзеном в стин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2022
автор: Пісаренчиха