Йди з поля, батьку, ось нам лист від Піта,
Йди, мати, до дверей, від дорогого сина лист.
Погляньте, зараз осінь,
Погляньте, подих вітру колише листя на деревах
Зелених, жовтих і багряних у свіжій прохолоді сіл Огайо,
Де яблука в садах достигли, звисають грона з виноградних лоз,
(Чуєте запах винограду з виноградників?
Чуєте запах гречки, над якою гудіння бджіл?)
Вгорі після дощу спокійне, чисте небо і дивовижні хмари,
Внизу квітучі ферми, сповнені спокоєм, красою і життям.
Внизу полів багатства.
Ось з поля іде батько, бо позвала дочка,
І мати вийшла до дверей, прийшла відразу до вхідних дверей.
Спішить вона, спішить, як може, не гнуться ноги від лихих передчуттів,
Спішила так, що причесатись не встигла і чепчик не вдягла.
Конверт чим швидше відкриває,
О, це рука не сина, але його ім’я,
О, хтось чужий їм написав про дорогого сина, О рветься серце матері!
В очах світ почорнів, як головне почула:
Убивчий вирок, ранений син в груди, як в розвідку ходив,
Доставлений в шпиталь в тяжкому стані, надійтеся на краще.
Ах, досі постать ця переді мною,
В багатому, квітучому Огайо посеред міст і ферм,
Без сил, смертельно біла, зі згаслими очима,
Схилилась на одвірок
Не побивайся, дорога матусю (майже доросла дочка каже крізь ридання,
маленькі сестри туляться до неї, налякані й безмовні)
Поглянь, матусю люба, написано в листі, що Піту стане краще.
Жаль бідолашного, йому не стане краще (вже кращого не знатиме
його хоробре, скромне серце)
Коли вони зібрались біля дому, біля дверей, він вже помер.
Єдиний син помер.
Хай мати сподівається на краще.
Вдягнулася у чорне, схудла, не їсть нічого і не може спати.
Прокинеться опівночі і плаче, гіркими обливається сльозами.
В пітьмі одне палке бажання - нечутно зникнути, піти з життя,
Щоб розшукати й залишатися завжди біля загиблого улюбленого сина.
[b]Walt Whitman Come Up from the Fields Father[/b]
Come up from the fields father, here’s a letter from our Pete,
And come to the front door mother, here’s a letter from thy dear son.
Lo, ’tis autumn,
Lo, where the trees, deeper green, yellower and redder,
Cool and sweeten Ohio’s villages with leaves fluttering in the moderate wind,
Where apples ripe in the orchards hang and grapes on the trellis’d vines,
(Smell you the smell of the grapes on the vines?
Smell you the buckwheat where the bees were lately buzzing?)
Above all, lo, the sky so calm, so transparent after the rain, and with wondrous clouds,
Below too, all calm, all vital and beautiful, and the farm prospers well.
Down in the fields all prospers well,
But now from the fields come father, come at the daughter’s call,
And come to the entry mother, to the front door come right away.
Fast as she can she hurries, something ominous, her steps trembling,
She does not tarry to smooth her hair nor adjust her cap.
Open the envelope quickly,
O this is not our son’s writing, yet his name is sign’d,
O a strange hand writes for our dear son, O stricken mother’s soul!
All swims before her eyes, flashes with black, she catches the main words only,
Sentences broken, gunshot wound in the breast, cavalry skirmish, taken to hospital,
At present low, but will soon be better.
Ah now the single figure to me,
Amid all teeming and wealthy Ohio with all its cities and farms,
Sickly white in the face and dull in the head, very faint,
By the jamb of a door leans.
Grieve not so, dear mother, (the just-grown daughter speaks through her sobs,
The little sisters huddle around speechless and dismay’d,)
See, dearest mother, the letter says Pete will soon be better.
Alas poor boy, he will never be better, (nor may-be needs to be better, that brave and simple soul,)
While they stand at home at the door he is dead already,
The only son is dead.
But the mother needs to be better,
She with thin form presently drest in black,
By day her meals untouch’d, then at night fitfully sleeping, often waking,
In the midnight waking, weeping, longing with one deep longing,
O that she might withdraw unnoticed, silent from life escape and withdraw,
To follow, to seek, to be with her dear dead son.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2022
автор: Зоя Бідило