Ну ж бувають у світі дива,
Та такі, що повірити важко!
Танк дотла вигорає від... пляшки,
Бо ненависть була в ній жива.
А хлопчина на себе вогонь
Артилерії викликав вміло,
І... з вогню того вийшов він цілим,
Сивина лиш торкнулася скронь...
Стільки їх відійшло за межу,
Тих, хто нас від біди захищає,
Всіх оплакати сліз вже немає...
"Прошу дива," — уперто кажу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2022
автор: Патара