Вибач, мамо... Я так постарів...
До війни то не були печалі.
Скільки років залишилось? Чи може днів?
Побратимів шкода з Азовсталі...
Підземелля для нас - наче справжній ковчег.
Та чекаємо голуба з "суші".
В сірих стінах холодних із альф і омег
Ледь жевріють тіла наші й душі...
Валентина Дацко/ Урода
09/05/2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2022
автор: Гонорова пані