[i]« На Бога надійся,
але пильнуй...»[/i]
Пересторога
І
На мо́рдорі об'явлений парад,
чума «побєдобєсія» триває
як рашеський останній маскарад
і як бувало, мордами назад,
ідуть чорти колонами до раю.
А ми і без параду цю війну
і орків заганяєм у сортири...
до осені... до літа... в цю весну
у пеклі шиють їм нові мундири...
.........................................................
та появились інші командири –
долати зраду треба не одну,
та мусимо
не тільки
ради миру.
ІІ
І мусимо... та маємо самі
привитися від жаху пандемій...
хамелеони знову на порозі –
чого гріхи таїти? Не спінози
у нашій Раді... наче при умі,
та вимагають буферної дози.
Ми вистоїмо, поки стоїмо
не ради слави, а для перемоги
і зовнішнього ворога б'ємо,
і наче, протираємо більмо...
...............................................
та не щезає на душі тривога,
що нас чекає і своє ярмо,
і довга до опінії дорога.
ІІІ
Героями стають чомусь не ті,
хто зупиняє танки і колони,
а фарисеї...
біля мікрофона,
і біля грошей...
і на висоті...
та обіцяють гори золоті,
надіючись і на свої мільйони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2022
автор: I.Teрен