Я буду квіти взимку укривати,
Хоч руки б'ють морози знов і знов,
Незламною я буду в хвилю страти,
Тому що не здається полк "Азов"
Я буду в розпал бою жито жати,
Червоне жито, мов дитяча кров,
Я буду хліб пекти в руїнах хати,
Тому що не здається полк "Азов"
Я буду лити пісні солов'їні
Про лють і щем, про смуток і любов,
Бо в місті Маріуполь, в Україні,
В руках тримає зброю полк "Азов"
Ненависно сміятись в очі кату
Я буду, обезстрашена немов,
Зламаю долю злу і кострубату,
Тому що не здається полк "Азов"
Коли ж і мій настане час прощатись
Через нена́висть пронесу любов,
Тому що полк "Азов" не вчив здаватись,
Тому що в жилах – українська кров!
Петиція (звільнення військових Азову): https://www.change.org/p/save-mariupol-71185d02-b260-4525-91ef-7f46add880c7/u/30520015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2022
автор: Віола Нетребко