Вона молилась перед образами. Просила сина.
На сонця схід і заходу заграви... І ось, дитина.
Плекала, мов зіницю ока. Синочок виріс.
Зібрався у важку дорогу. Мундир на виріст.
Встеляла його стежки молитвами. Щоб " мамо" чути.
Ввірвавсь в життя їх, в двадцять другім, жорстокий лютий.
Вона чекала звісточку від сина. Вже вечоріло.
Дзвінок. Тривога. - Усе добре, мамо, ми вціліли.
Валентина Дацко/Урода
08/05/2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947236
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2022
автор: Гонорова пані