Як виправдати можна цю війну,
Байдужістю твоєю розпочату?!
На жертву перекинути вину,
Дітей, жінок невинних убивати.
Це ж ти прийшов до мене у мій дім,
Ні я, а ти скорити мене хочеш.
Лунає в небі України грім,
Не весняний – це ти з гармат стрекочеш.
Розриви бомб, ракет твоїх навкруг,
Ти сієш смерть і сльози, кров і горе.
Який ти брат, який ти мені друг?
Тебе прокляв весь світ, поля і гори.
Колись разом були наші батьки,
Фашистську нечисть спільно виганяли.
А зараз ви такіж мерзкі, бридкі,
Насильство, гріх,нена’висність впитали.
Що тобі треба на моїй землі?
Чому ти лізеш, кате ненажерний?
Ти думаєш опудало в кремлі
Тобі вбиває в мозок правди перли?
Він бреше кожнім словом, кожну мить
А ідіоти ловлять страву в роті,
Вслуховуються , бо так легше жить
У світі темнім, у гнилім болоті.
Немає тут нацистів, дурню, ти!
Не убивають тут російськомовних,
Чуже забрать немає в нас мети.
Це все для тебе й для дебілів повних.
Ти пам'ятаєш Гітлер чим скінчив?
Чекає це й кремлівського тирана.
І як народ за гріх царька платив,
Ця і сьогодні незагойна рана.
Пробач, Господь, що стриматись не зміг,
Пишу, молюсь і гніваюсь, і плачу.
Я знаю, що слова лайливі – гріх.
Нам побажай у боротьбі удачу!
20.03.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2022
автор: Валерій