Солов"ї затихли на хвилину,
Знов почули гуркоти гармат.
Не злякають все ж вони пташину,
У надії - грому перекат.
Теплу мжичку небо посилає,
Вмиє лиця втомлених солдат.
(Вже повільно день цей догорає),
Бережи себе, ні кроку, щоб назад!
Знаємо: не легко, дуже важко,
Ніч іде, найтяжче у цей час,
Та й вночі співатиме ця пташка,
Як надія у бою для вас.
Поряд, ось з розтрощеним будинком,
З-під асфальту квітка розцвіла.
В час такий була, як порятунком,
І на зло війні - оця краса.
Це вона - надія в перемозі,
Не даремно їй було отут цвісти.
Хоч вона маленька, дуже скромна,
Може нам про все розповісти...
Де набралась ти цієї сили,
Може, хтось тобі подарував?
Може, це ви жити так хотіли,
Та москаль життя ваше украв...
Хто надав тобі таке це право?
Це не ти життя їм дарував.
Ти вбивав безжалісно, квапливо,
Що у час жорстокий відчував?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2022
автор: Н-А-Д-І-Я