Я помітив тебе у парку.
Ти сиділа на лавці в дощ.
Що ж за справи – сидіти тут зранку,
Умиватись самотністю площ …
Підійшов. І закрив твоє небо.
Парасолька моя мов душа.
Є у неї у людях потреба.
Каже: на самоті не лишай …
Знаю: цього тобі не потрібно,
Щоб тут хтось над тобою стояв.
Залишаю тобі свою рідну ...
Парасольку … І знову до справ …
Може ти вже зморилась війною.
І не маєш людських більше сил.
Хай вона повисить над тобою ...
Парасолька … у вигляді крил ….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2022
автор: Дружня рука