Маріо Бенедетті Самотності

Вони  мають  рацію
Що  щастя
Яке  пишеться  з  великої  літери
Неможливе
Ах,  якби  хоча  б  з  малої  літери
Хай  схоже  на  нашу  коротку
Передсамотність
Після  радості  передсамотності
Після  щастя  приходить  самотність
Після  кохання  приходить  самотність.
Я  знаю,  це  погане  перетворення
Але  річ  у  тім  що  в  цю  тривалу  хвилину
Хтось  один  єдиний  на  світі.
Без  підтримки
Без  причини
Без  обіймів
Без  образ
Без  слів,  які  з'єднують  або  розділяють.
І  це  надійний  спосіб  бути  самотнім
Не  знати  жалю  навіть  до  себе
Факти  виглядять  так.
Десять  сантиметрів  мовчання
Від  твоїх  рук  до  моїх  рук
Стіна  з  несказаних  слів
Між  твоїми  губами  й  моїм  губами
І  щось,  що  блищить  так  сумно
Між  твоїми  очима  й  моїми  очима
Звичайно  самотність  йде  не  сама.
Якщо  дивитися  на  пониклі  плечі
Нашої  самотності
Бачити  це  довго  й  затято  неможливо
З  простої  поваги  до  третіх  і  четвертих
Нещастя  бути  хорошою  людиною.
Після    радості
Після    щастя
Після  кохання
Приходить  самотність.
Відповідно
З  цим
Що  буде  після
Самотності.
Іноді  я  відчуваю  
Не  тільки  себе.
Коли  собі  уявляю
Краще  сказати  знаю
Що  за  межею  моєї  самотності
І  твоєї  
Знову  є  ти
Хоча  мене  мучить  одне  питання
Що  приходить  після
Самотності.

[b]Mario  Benedetti  Soledades[/b]
Ellos  tienen  razón
Esa  felicidad
Al  menos  con  mayúscula
No  existe
Ah,  pero  si  existiera  con  minúscula
Sería  semejante  a  nuestra  breve
Presoledad
Después  de  la  alegría  la  presoledad
Después  de  la  plenitud  viene  la  soledad
Después  del  amor  viene  la  soledad.
Ya  sé  que  es  una  pobre  deformación
Pero  lo  cierto  es  que  en  ese  durable  minuto
Uno  se  siente  solo  en  el  mundo.
Sin  asideros
Sin  pretextos
Sin  abrazos
Sin  rencores
Sin  las  cosas  que  unen  o  separan.
Y  en  esa  sola  manera  de  estar  solo
Ni  siquiera  uno  se  apiada  de  uno  mismo
Los  datos  objetivos  son  como  sigue.
Hay  diez  centímetros  de  silencio
Entre  manos  y  mis  manos
Una  frontera  de  palabras  no  dichas
Entre  tus  labios  y  mis  labios
Y  algo  que  brilla  así  de  triste
Entre  tus  ojos  y  mis  ojos
Claro  que  la  soledad  no  viene  sola.
Si  se  mira  sobre  el  hombro  mustio
De  nuestras  soledades
Se  verá  un  largo  y  compacto  imposible
Un  sencillo  respeto  por  terceros  y  cuartos
Ese  percance  de  ser  buena  gente.
Después  de  la  alegría
Después  de  la  plenitud
Después  del  amor
Viene  la  soledad.
Conforme
Pero
Qué  vendrá  después
De  la  soledad.
A  veces  no  me  siento
Tan  solo.
Si  imagino
Mejor  dicho  si  sé
Que  más  allá  del  mi  soledad
Y  de  la  tuya
Otra  vez  estás  vos
Aunque  preguntándome  a  solas
Qué  vendrá  después
De  la  soledad.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947066
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2022
автор: Зоя Бідило