Ізюмський шлях. Родючий ґрунт.
Звалилось орка дрябле тіло.
Приперлося померти тут,
Собою землю забруднило.
Земля свята, вбирає прах,
Із смороду гаптує квіти.
Дивується куріпка-птах:
Де труп валявсь, в’юнки повиті.
Травою вирви заростуть.
Зачеплять зорі віття дуба.
Звірство не зв’яжеться у ртуть.
Плевели не дозріють злоби.
Чужинська ненависть глуха
Розсиплеться по білих горах.
Не підіймайте стяг гріха
Зотліє вщент, як згинув ворог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2022
автор: Пісаренчиха