Ніби сніжну вуаль вітер квіти ворушить:
У розкішнім наряді краса між заграв.
Налилась білим сяйвом вродливиця-груша –
Біловій ніжну панну до пари обрав…
А навколо війна… та весну це не спинить.
Аромат рій бджолиний до себе притяг.
Буйним квітом стрічає тепло Україна –
Хижакам не зламати в ній силу життя.
Гине квіт… в ріднім краї вмирають герої,
Не віддавши без бою ні крихти землі.
Робить звістка за мить чиюсь матір старою –
Бо її мужній син за державу поліг.
Хто ж тепер і коли сльози горя осушить?
Затуманені очі без сну матерів…
Не розраджує груша попечену душу –
Від снаряду будинок сусідній згорів.
Тільки правду і віру не знищити… Кожен
Вірить палко, що зникне скажена орда.
З нами – світ! Українська весна переможе!
Вітер зранену грушу вуаллю вгортав.
/Дякую подружці Шурі Стрілі за світлину поліської груші./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2022
автор: Білоозерянська Чайка