Дощ дзвенить.
За кристалічною градкою вікна,
Не стиха.
Все іде, і не знає,
Що людей він надихає,
Своїм шумом, брязкотом сповна.
Люди дивляться, і в їх головах,
Різні дива промина.
Все дивляться, і не розуміють,
Для чого Бог створив це саме так.
Але сподіваються, і вірять,
Що Бог зробив це неспроста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2022
автор: Абоба228 суперкрут