Я тебе так чекаю... Живи!
Син заснув, обійнявши твій светр.
Лиш хвилиночку знайдеш - пиши,
SMS твій - неначе сонет.
Аж не віриться, ти так далеко...
Наче в фільмах колись:" На війні..."
Чуєш клекіт? Це наші лелеки.
Пам'ятаєш?:"Ти любиш чи ні?".
Наш синочок гукав тебе: " Тату!",
Трохи плакав і врешті заснув.
Із хлоп'ятами грався в солдати,
То сказав - піде теж на війну!
Знов сирени гудуть, знов тривога...
Я молюся за тебе щодня
І прошу всіх святих, прошу Бога
А молитва... вона ж як броня.
Я не плачу, тобі так здалося...
Якщо чесно... то бракне вже сліз.
З горя вже посивіло волосся.
Чув по радіо щось про ленд- ліз?
Знов про Бучу дивилась. Від свідків.
Справжні орки! Якась сатана!
Звідки стільки жорстокості? Звідки?!
Двадцять перше століття... війна.
Я тебе так кохаю...Живи!
Перемогу зустрінем в родині!
Будем жити всі після війни
В незалежній і вільній країні.
Я тебе дочекаюсь. Живим!
Валентина Дацко/ Урода
29/04/2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2022
автор: Гонорова пані