***

Калину  посадила  у  дворі,
І  серцем  своїм  тихо  зігріваю,
А  думки  мої  в  образи  ввійшли,
З  калиною  я  Стуса  уявляю.

Та  недаремно  мені  Стуса  з’явився,
Він  застеріг,  що  калинова  кров
І  темна  і  густа.  Не  помилився.
Нам  не  потрібно  проливати  її  знов.

О,  скільки  полягло  отих  сердець  –
Відважних,  щирих,  вірних  Україні!
Не  вистане  у  Господа  Небес,
Щоб  місце  їм  усім  знайти  в  Святині.

Червона  калина,
То  моя  дитина,
Я  щиро  її  доглядаю.
А  моя  країна
У  мене  єдина,
Я  знов  її  втрачаю.

Як  помогти  єдиній  Україні,
Як  зберегти  і  цілісність,  і  мову,
Як  об’єднати  всіх  під  квітами  калини
І  кров  калини  не  пролити  знов?

Квітень  2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946413
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2022
автор: Ярина Мудра