Веселитися ж і радуватися треба було,
що брат твій сей мертвий був та й ожив
і згинув був та й знайшовся.
Лука, 15, 32 («Притча про блудного сина»)
Хто за плечем моїм? Каїне, це ти?
Заходь, сідай, вип’ємо на двох з тобою нашу долю,
Чого так знітився, не переживай,
Прийшов сказати, що копачі
Вже підготували дім моєму тілу?
Каїне, але ж душа - вона безсмертна
І, навіть, після смерті з тобою буде в день і ніч,
Ну добре, хочеш, навіть ніж вкладу у твої руки,
Лише кінчай скоріш цей Шекспірівський сюжет.
Чого так трусишся, чи в моїх очах
Дізнався наперед, що буде через мить?
Але чи варто сперечатися зі смертю,
Коли кінжал в ножнах втомився і блищить.
Не муч мене мій брате по нещастю,
Роби ж своє, що знаєш і іди,
Поглянь на мене і відчуй тривожно,
Що відчував Христос,
Коли Іуда цілував його у щоку.
Каїне, що ж ти за людина,
Знову про совість і про вічні муки,
Скажи мені відверто, а чи має вибір
Травина, зрубана ще від учора?
Слухай, ти так не переживай,
Я знаю смерть, вона мені знайома
І з нею привітаюсь в той же час,
Коли переступлю поріг земного.
Поглянь, ти бачиш, зачекались копачі,
Їм заривати ще криваве тіло,
Роби ж своє скоріш й підемо ми,
Ти - додому, я ж - до Бога...
02.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946288
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2022
автор: Олекса Доброгорський