Ти кажеш, лише путін винен
В кривавій цій страшній війні?
Що із-за нього край мій гине,
Вся Україна у вогні?
Так, ця потвора, ця гидота
Дала наказ іти вбивать.
А ти боявсь відкрити рота
Й тобі за зло відповідать!
Ти змія сам пригрів на грудях,
Із року в рік його ростив.
Холопів він лиш бачив в людях,
Себе ж царем проголосив.
Тобі весь час давав отруту,
А ти вважав її за мед
І вірив казнокраду й плуту
В його теорії і бред,
Що Україна – не країна,
Що тут нацисти і фашизм,
Російськомовний люд тут гине,
Повсюди смерть і тероризм.
Ви всі з царем своїм – злочинці!
Де росіянин – там і смерть.
Для всіх на світі ви – чужинці.
Як вас трима планети твердь?!
Та Бог все бачить. Він не кине
Мою країну в ноги вам.
Веде на битву – дочку й сина
За тебе, рідна Україно,
Несе страх й кару – ворогам!
19.03.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946210
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2022
автор: Валерій