(За «певним» збігом обставин цей вірш, написаний 25.09.2014, припав саме на четвер)
Я помирав у четвер і воскресав в понеділок,
Я закохувався безліч разів
І безліч разів розбивав своє серце,
Збираючи по шматочках скорботи...,
І, вдягнений біллю,
Я дивився, як самотня сльоза тече по вікні,
Не лишаючи сліду,
А лише кровотечу моїх власних думок і бажань.
Я помирав у четвер і воскресав в понеділок
З надією знову побачити хоча б промінчик тепла,
Але самотність моя накидала мотузку на шию, душила,
Виводячи в цей безтілесний світ на парад.
Ким тільки не був я в цім пекельнім вертепі:
Жебраком, божевільним, пророком, поетом,
Звідусіль гнала безжалісна доля у спину мене,
Пропонуючи замість хліба колючий терновий вінець.
Підіймаючись на непідступну, важку гору,
Збиваючи ослаблі ноги, похитуючись під хрестом,
Чорне вороння викльовувало й без того сліпі очі,
А доля усюдисуща, щоб не скинув ношу я Святу,
Прибила її цвяхами важкими прямо до спини;
І янголи, тримаючи мене під руки,
Крізь усе життя страждаючого провели.
Прохаю вас лиш про одне -
Врятуйте дітей від цих захворілих віршів!
Бо, власне, ці вірші - «не для дітей»,
Не для дітей, власне, ці знепритомнілі вірші.
Нехай не знають долі важкої,
Нехай доля безгрішних їх омине
І дарить теплом у серця молоді і голодні,
Лишаючи в серці лиш Віру, Надію, Любов!
Я піду помирать у світ дітей і старих;
Від перших візьму чистоту
І мудрість від інших залишу собі -
Це і буде мій рай, і я в ньому залишусь;
Я піду помирать, і у землю навічно я ляжу сиру,
Бо воскреснути зміг по́ки ли́ше один!
25.09.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2022
автор: Олекса Доброгорський