Збіґнєв Герберт Ніка, яка вагається

Найпрекрасніша  Ніка*    в  мить
коли  вона  вагається
прекрасна  правиця  владно
здійнята  вгору
але  тремтять  крила

бо  вона  бачить
як  самотній  юнак
іде  по  довгій  колії
від  військових  возів
сіра  дорога  на  пейзажі  сірих
скель  і  рідких  кущів  вересу

цей  юнак  скоро  загине
чаша  терезів  його  долі
стрімко  падає
донизу

Ніка  має  велике  бажання
підійти
поцілувати  його  в  чоло

але  боїться
що  той,  хто  не  пізнав
солодких  любощів
пізнавши  їх
втече  як  інші
з  поля  битви
Ніка  вагається
й  вирішує  нарешті
залишитися  в  тім  положенні
в  якому  її  зобразив  скульптор
збентежена  цією  миттю  зворушення

вона  чудово  розуміє
що  завтра  вдосвіта
побачить  цього  юнака
з  розтятими  грудьми
з  закритими  очима
з  терпким  оболом**    батьківщини
під  занімілим  язиком
[i]  *Ніка  -  богиня  перемоги,  уособлення  звитяги.  Присутня  під  час  битв  і  змагань,  приймає  жертви  після  перемоги,  летить  над  землею  із  звісткою  про  щасливе  закінчення  війни,  звуками  сурми  сповіщаючи  про  тріумф  героїв.  У  грецькій  релігії  Ніка  була  епітетом  Афіни.
**  Обол  -  грецька  монета  вартістю  1/6  драхми.  В  елліністичну  епоху  обол  клали  під  язик  померлому,  щоб  мав  чим  заплатити  Харону  за  перевіз  через  Стікс  у  царство  мертвих.
[/i]
[b]Zbigniew  Herbert;  Nike  która  się  waha[/b]
Najpiękniejsza  jest  Nike  w  momencie  
kiedy  się  waha  
prawa  ręka  piękna  jak  rozkaz  
opiera  się  o  powietrze  
ale  skrzydła  drżą  

widzi  bowiem  
samotnego  młodzieńca  
idzie  długą  koleiną  
wojennego  wozu  
szarą  drogą  w  szarym  krajobrazie  
skał  i  rzadkich  krzewów  jałowca  

ów  młodzieniec  niedługo  zginie  
właśnie  szala  z  jego  losem  
gwałtownie  opada  
ku  ziemi  

Nike  ma  ogromną  ochotę  
podejść  
pocałować  go  w  czoło  

ale  boi  się  
że  on  który  nie  zaznał  
słodyczy  pieszczot  
poznawszy  ją  
mógłby  uciekać  jak  inni  
w  czasie  tej  bitwy  
więc  Nike  waha  się  
i  w  końcu  postanawia  
pozostać  w  pozycji  
której  nauczyli  ją  rzeźbiarze  
wstydząc  się  bardzo  tej  chwili  wzruszenia  

rozumie  dobrze  
że  jutro  o  świcie  
muszą  znaleźć  tego  chłopca  
z  otwartą  piersią  
zamkniętymi  oczyma  
i  cierpkim  obolem  ojczyzny  
pod  drętwym  językiem

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2022
автор: Зоя Бідило