Південна Франціє, зелена й мила!
В садах із ківі, яблунь, динних нив.
Чимало українців прихистила
від вибухів скаженої війни.
Клематіс прифрантивсь в рожеву шапку,
Обійми сонця – усміхом мені.
Та нагадає біль душі кульбабка –
Вона така ж… удома… навесні.
Ромашки білі – радісні та мрійні,
Вдихаю їхню жвавість запашну.
А в Україні – смерть, журба та війни –
За що?! Ніхто допоки не збагнув…
Новини – серце ріжуть, ніби лезо.
О Боже милий, миру принеси!.
Стрічає Франція озерним плесом,
...Здається, це Лиману ніжна синь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2022
автор: Білоозерянська Чайка