На душі: не весна, - пустеля,
А на серці важке каміння.
Десь поділося розуміння...
Ніби п'яна, та не від хмелю.
На обпаленому мольберті:
Очманіла весна на гіллі.
Вже і квіти - не квіти, - зілля.
Погляд ворона - погляд смерті.
Що не ранок - сумна фатальність.
Чорна правда - не є омана,
Хоч здається вона туманом,
Але сюр - то і є реальність.
Почуття - це і є свідомість,
То ж шукаєш у ній прозріння...
Тому й молишся про спасіння
І знаходиш у тім вагомість.
Нерозплесканих серцем віршів
Про красу весняну бажаєш...
Та, на жаль превеликий, знаєш,
Що комусь в цьому світі гірше...
Як почула б наказ: ні слова,
Щоб ні віршу, щоб вік мовчати,
Щоб жила Україна - мати,
То на жертву таку готова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2022
автор: Елена Марс