Світ знав немало і кривавих війн,
І перемог добра над злом немало,
Але зіткнувся вперше, мабуть, він
З жорстокістю такою і громами,
Котрі гриміли вдень і уночі,
Влаштовуючи вогняні концерти,
І застеляли димом далечінь.
Будівлі падали, мости, культурні центри.
Стогнала Україна від тих ран
І кликала щосил на допомогу,
Й радів від того в бункері тиран,
Що світ мовчав – за себе мав тривогу.
Уреші-решт намітився фінал –
Чи сам Господь урятував країну,
І срібнодзвонно звідусіль луна,
Неначе пісня, мова солов’їна.
Вклонитись низько хочеться бійцям,
Котрі від ворогів нас боронили.
Багато їх стояли до кінця
І в полум’ї війни тоді згоріли.
Тікає час в минувшину конем,
Їм простеливши в небеса дорогу,
Обпечену утратами й вогнем,
Вона народ веде до перемоги.
5.04.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945917
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2022
автор: Ганна Верес