Немає слів, щоб передати
Наш біль і лють, і жаль, і гнів,
І сина, поховавши, мати
Мовчить, бо вже... забракло слів
Раби кують собі кайдани:
"Блищать!" - хизуються вони,
Щасливі тим, що каторжани,
Щасливі тим, що є дурні
Та дурням волю не піймати:
Пече окова руки злі
Все ближче час відповідати
За кров невинних на землі,
За хліб, відібраний в родини,
За "Мрію" й дім, розбитий вщент,
За кожну жінку і дитину,
За сльози, що не змить дощем...
Лють, що несуть вони зі сходу,
Зжере їх підлі душі вмить
Ніколи ще рабам свободу
Не удавалося зломить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2022
автор: Віола Нетребко